З проханням оскаржити рішення суду першої інстанції в Бюро звернулася жінка, проти якої повнолітнім сином було подано позов про стягнення аліментів на період його навчання.
Рішення суду було оскаржено в апеляційному порядку, оскільки суд першої інстанції не врахував тих обставин, що позивач є працевлаштованим та отримує дохід, а відповідачка є безробітною, перебуває на обліку у центрі зайнятості та є членом малозабезпеченої сім’ї.
За рішенням суду аліменти мали б утримуватися з єдиного доходу відповідачки, який вона отримувала у вигляді соціальних виплат як безробітна особа.
Згідно зі ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умов, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Апеляційний суд, скасовуючи оскаржуване рішення першої інстанції зазначив, що мати позивача не має можливості надавати допомогу синові на навчання у вигляді аліментів пославшись на Постанову Кабінету Міністрів України № 146 від 26 лютого 1993 року «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», відповідно до якої, утримання аліментів не провадиться з: допомоги малозабезпеченим сім`ям з дітьми; соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.