Чи підлягає поділу особисте майно подружжя, якщо його вартість під час шлюбу збільшилася

Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилося, не є підставою для визнання його спільним майном.

Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі  №214/6174-15ц (Постанова #214/6174-15ц від 22.09.2020р.) про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, витребування майна із чужого володіння, визнання права власності на частку нерухомого майна.

Відповідач до укладення шлюбу отримав у дар квартиру, цільове призначення якої було змінено під час шлюбу на нежитлове приміщення. Внаслідок перепланування та переобладнання приміщення, його вартість  істотно збільшилась. В подальшому, Відповідач розпорядився цим майном без згоди Позивачки, вважаючи об’єкт нерухомості особистою приватною власністю.

На думку Позивачки по справі, її внесок у переобладнання спірного приміщення із житлового у нежитлове  був достатньо значним для можливості визнання зазначеного майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, однак на переконання суду, остання не надала достатніх доказів на підтвердження цього факту.

Відповідно до частини першої статті 62 СК України якщо майно дружини,чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Для застосування правил, передбачених статтею 62 СК України  збільшення вартості майна повинне відбуватись внаслідок спільних затрат подружжя, незалежно від інших чинників (зокрема,тенденцій загального подорожчання конкретного майна), при цьому суттєвою ознакою повинне бути істотне збільшення вартості майна як об`єкта, його якісних характеристик.

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з`ясуванню шляхом порівняння на час вирішення спору вартості об`єкта до тапісля поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чиодного з них, а також визначену на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не можна вважати тим єдиним чинником, що безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об`єкта.

Визначаючи правовий статус спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна,набутого одним з подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю.

Тобто застосування вказаних норм не виключає можливості визнання  права спільної сумісної власності на об`єкт права особистої приватної власності одного з подружжя з подальшим визначенням часток при поділі  такої власності лише з урахуванням особистих і спільних майнових та трудових затрат кожного з подружжя.

‍