Мирова угода подружжя

Мирне врегулювання спору найчастіше є одним із правильних шляхів у досягненні балансу інтересів сторін сімейного спору.

‍Слід розуміти, що укладення мирової угоди під час розірвання шлюбу не являє собою фактичне примирення подружжя та поновлення шлюбних стосунків, а лише є одним із способів врегулювання усіх спірних питань пов’язаних з поділом майна,визначенням місця проживання дітей, стягнення аліментів тощо. Отже неслід лякатися пропозиції адвоката вирішити сімейний спір мирним шляхом. Подружжя має можливість використати такий спосіб як до початку судового розгляду так і під час нього.

Досудове мирне врегулювання спору може відбуватися за проведенням медіації або переговорів між сторонами спору, результати яких як правило закріплюються відповідним письмовим договором подружжя, який посвідчується нотаріально.

Втім, якщо сторони вже зайшли в судовий процес, мирне вирішення спору ще залишається можливим до закінчення розгляду справи. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу (ст.207ЦПК України). Більш того, сторони укладаючи мирову угоду можуть вийти за межі предмету спору, якщо така угода не порушує прав та інтересів третіх осіб.

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі. Ухвала суду про затвердження мирової угоди є виконавчим документом, та може бути подана для її примусового виконання в разі її невиконання однієї із сторін.

Поданий на затвердження суду текст мирової угоди не може суперечити закону чи порушувати права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, а також не може містити умови, що є невиконуваними, адже суд відмовить у затвердженні такої угоди.

Суд також обов’язково перевіряє повноваження особи представника, який подає на затвердження мирову угоду з метою недопущення порушення прав та охоронюваних законом інтересів.

‍